Сайт joomix.org
Для батьків дітей з особливими освітніми потребами
header

                                                                   10 ПРОСТИХ ПОРАД ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

    Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

1.Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.

2.Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.

3.Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»

4.Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.

5.Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.

6.Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.

7.Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

8.Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть вчити її говорити короткими фразами. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

9.Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.

10.Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

                                                                       Поради вчителя-дефектолога

      Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

  1. Грайте з дитиною. Гра - провідна діяльність дітей, що розвиває сенсорні та мовленнєві здібності;
  2. Малюйте предмети, які бачили, з якими грали протягом дня, називаючи при цьому дії, кольори, форми, величину, запахи, смак;
  3. Розширюйте кругозір дитини не лише на дидактичному матеріалі (настільних іграх, книжках, фільмах), а й у різних життєвих ситуаціях;
  4. Спостерігайте за дітьми сезонні явища, відмічайте, що змінилося.
  5. Не забувайте читати. Казки служать для дітей першим уроком моральності. Це формує позитивні риси характеру і навички суспільної поведінки;
  6. Постійно приділяйте увагу розвитку зв’язного мовлення, збагачуйте словниковий запас, слідкуйте за правильністю вимови звуків;
  7. З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки;
  8. Навчайте дитину читати, рахувати та писати тільки в ігровій формі;
  9. Розвивайте дрібну моторику. Сформованість дрібної моторики дитячих пальців забезпечує достатній рівень пам'яті, уваги, мовлення й готує руку до письма. Вправи для розвитку: пальчикові ігри з віршами, ліплення з пластиліну та тіста, штрихування, обведення по крапкам, конструювання, аплікації;
  10. Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас;
  11. Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
  1. Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
  2. Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

     Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

                                                           Поради практичного психолога

                                                    Підтримка батьками дитини з особливими освітніми потребами

             Шановні батьки! Найбільше ви зможете допомогти дитині, коли розумітимете та цінуватимете її сильні сторони та особливі потреби. Дитина стає більш впевненою і спокійною, коли розуміє свою особливість та значимість. Залежно від міри розуміння вашої дитини шукайте способи,  як допомогти їй усвідомити та працювати з її унікальними сильними сторонами й освітніми потребами.  Після того, як сім’я вперше дізналася, що у дитини є особливі потреби, їй знадобиться час для адаптації. Дитині також може бути нелегко в цей період. Підбадьорюйте її, більше звертайте увагу на її сильні сторони – це допоможе сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати.  Будьте готові допомагати дитині, однак, за найменшої можливості, посилюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб виховати у неї самовпевненість.

Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними:

  • • «Ти дуже добре зробив …» 
  • • «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли …»
  • • «Я помітив покращення в …»
  • • «Хочеш, попрацюємо разом над …»
  • • «Я дуже ціную твою значну роботу та зусилля, витрачені на …»
  • • «Чим я можу тобі допомогти…»
  • • «Я бачу, ти добре попрацював над …»
  • • «Дякую, що ти ретельно виконав завдання…»

Як заохочувати дитину до впевненості та самостійності.

  • • Складіть список усіх сильних сторін і потреб своєї дитини та часто користуйтеся ним;
  • • якщо можливо, допомагайте вашій дитині висловлювати свої думки. Для зразка висловлюйте перед нею свої думки вголос;
  • • наголошуйте на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сторони можуть якнайкраще виявлятися. Визнання та похвала від інших утворюють міцне підґрунтя для навчання нових і незнайомих навичок чи виконання завдань. Уникайте порівнянь дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи;
  • • надавайте вашій дитині можливості навчитися нового – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;
  • • створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення від допомоги іншим;
  • • сформуйте стабільні зразки суспільної поведінки. Вони допоможуть дітям почуватися більш захищеними і краще вирішувати низку соціальних проблем;
  • • вдома прищеплюйте своїй дитині позицію «я можу», щоб вона впевнено випробовувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Що ти зробиш інакше наступного разу?».

Навчайте дитину навичок прийняття рішень.

         Впевненість приходить тоді, коли дитина має навички вирішення проблем для прийняття правильних життєвих рішень. Дітям потрібен набір навичок, які б допомагали приймати рішення у мінливих умовах.

         Щоб допомогти своїй дитині вирішувати проблеми, застосовуйте просту модель їх вирішення, зразок якої надається далі.

  • • Використовуйте стратегію заспокоєння – перед прийняттям рішення порахуйте до десяти або поговоріть самі з собою.
  • • Визначте проблему. Нехай ваша дитина висловить існуючу проблему своїми словами. Можливо, вам треба поставити їй запитання, щоб допомогти у цьому. • Сформулюйте можливі шляхи вирішення. Не критикуйте жодну ідею.
  • • Звузьте варіанти, відкинувши ті з них, які будуть незручними або непосильними для вашої дитини.
  • • Зважте всі «за» та «проти» тих варіантів, що залишилися, а потім виберіть найкращий з них. Запитайте: «Що буде, якщо ти спробуєш ось так?».
  • • Обговоріть, що слід робити для втілення цього рішення і як діяти в разі виникнення проблем.
  • • Після прийняття рішення дійте.
  • • Оцініть це рішення. Наскільки вдалим було прийняте рішення? Що наступного разу можна зробити по-іншому? Чого ви навчилися? Моделюйте навички вирішення проблем своєї дитини.
  • • Обговоріть шляхи співпраці та активної роботи з партнерами для пошуку взаємовигідних рішень.

 Формуйте комунікативні навички.

         Покращення комунікативних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікативні навички дають змогу дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.

Як будувати комунікативні навички вашої дитини

  • • Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки та погляди, а самі уважно слухайте. В сім’ї обговорюйте події під час вечері, поїздок на машині, прогулянок або перед сном. 
  • • Слухайте свою дитину. Додавайте кілька слів, щоб підбадьорити, заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, ймовірно, повторюватиме їх під час свого спілкування з іншими.
  • • Заохочуйте дитину ставити запитання.
  • • Давайте дитині змогу спілкуватися з різноманітними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.
  • • Для тренування комунікацій у різноманітних ситуаціях використовуйте рольові ігри.

 Стимулюйте дружні стосунки

        Дітям з особливими потребами можуть знадобитися підтримка та заохочення для налагодження дружніх стосунків. Взаємодіючи з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспільні рамки, здобувати повагу інших і розвивати чуттєвість до унікальних потреб інших людей. 

 Як розвивати дружні стосунки.

  • • Обговорюйте елементи дружби – повагу, довіру, задоволення, прийняття.
  • • Заохочуйте дітей запрошувати їхніх друзів до себе додому.
  • • Запросіть друга вашої дитини на якусь сімейну подію.
  • • Запропонуйте групи, команди чи організації, до яких може приєднатися ваша дитина – часто дружба виникає в організаціях, де в дітей є спільні інтереси.
  • • Заохочуйте дитину ставити запитання та демонструвати інтерес щодо інших людей.

        Рекомендації вчителя-реабілітолога батькам дітей з особливими освітніми потребами (з порушенням опорно-рухового апарату)

Організуйте відповідно віку сон дитини. Провітрюйте кімнату. Одягайте дитину з урахуванням температури в кімнаті. Дитині рекомендовано спати на рівному ліжку з жорстокою підставою і м’яким матрацом, з невисокою, бажано спеціальною ортопедичною подушкою. Тоді фізіологічні вигини хребта будуть зберігатися і під час сну.

Під час занять з дітьми, які мають порушення опорно-рухового апарату, батьки мають пам’ятати про правильну організацію рухового режиму під час ігор, занять, відпочинку. Насамперед потрібно знайти правильну та зручну для дитини позу під час роботи за столом (дистанційного навчання) або гри.

Як правильно підготувати вдома «робоче» місце»?

Зручний стілець (за необхідності на гвинтах і шарнірах), у якого ви зможете підігнати і висоту сидіння, і його глибину, і нахил спинки. Варто розташувати в освітленому місці кімнати, бажано ближче до вікна. Якщо все ж таки темно, настільну лампу встановіть так, щоб світло падало зліва.

Книги бажано ставити на підставку на відстані витягнутої від очей руки. Це дозволяє дитині тримати голову прямо (знімає навантаження на шийний відділ) і попереджає розвиток короткозорості.

Навчіть дитину сидіти прямо (за умови фізичної можливості), з рівномірною опорою на обидві ноги і сідниці. Час від часу при сидінні треба трохи міняти позу. Через кожні 30-45 хвилин занять (для школярів)  слід встати та походити 5-10 хвилин. Такі діти швидко втомлюються, тому вони мають фізичну потребу у відпочинку.

Слідкуйте, щоб у дитини не виникла звичка сидячи класти ногу на ногу, підігнувши ногу під себе, прибирати зі столу і звішувати неробочу руку, сидіти боком до столу, із зігнутою спиною (за умови фізичної можливості). 

Для занять вдома важливо використовувати спеціальне обладнання для дітей з порушенням опорно-рухового апарату (якщо таке є), подбати про профілактику та корекцію постави.

У комплекс ЛФК входить ранкова гімнастика. Вона сприятливо впливає на організм дитини, підвищує працездатність, виробляє наполегливість та дисциплінованість. Ранкові вправи включають основні рухи, такі як: повороти голови, махи руками, ногами, ходьба, присідання, підскоки. Також додатково можна використовувати, м’ячики, палиці та інший спортивний інвентар, який присутній вдома.

Для повноцінних занять ЛФК можна облаштувати вдома спортивний куточок. Це стане одним із улюблених місць для ваших діток. 

Чудовим варіантом для дітей будь-якого віку є  шведська стінка. Це багатофункціональний тренажер, на якому можна виконувати різноманітні вправи для зміцнення всіх груп м’язів, розвитку вестибулярного апарату, профілактики захворювань центральної  нервової системи, розумового розвитку та оздоровлення організму в цілому.
Шведська стінка не займає багато місця в кімнаті, є компактною. Додатково її можна укомплектувати різними цікавими елементами: кільця, мотузкова драбина, гірка, канат та ін. Також для безпеки вашого малюка буде необхідним мат. Перевагою є те, що стінки витримують великі навантаження, тому без жодних проблем, до занять можуть долучатися і дорослі. Дивлячись на приклад батьків, діти будуть займатись ще з більшою охотою та задоволенням.

Під час виконання вправ важливим є контролювати своє самопочуття, звертати увагу на дихання. Лікувальна фізкультура немає виснажувати, а навпаки додавати бадьорості, покращувати настрій. Потрібно пам’ятати, що для того щоб отримати позитивні результати від лікувальної фізкультури, заняття мають бути систематичними та регулярними. Займатись варто в прохолодному, добре провітреному приміщенні, в зручному, легкому одязі та взутті.

Для дітей дошкільного віку дуже актуальні вправи на розвиток дрібної та загальної моторики, які поліпшують розвиток пізнавальних процесів, діяльність серцево-судинної і травної систем, розумові здібності дитини, зменшують емоційне напруження, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить – розвивати мовлення дитини.

Основними напрямами роботи з дітьми дошкільного віку мають бути: розвиток навичок самообслуговування, практичної діяльності та підготовки руки дитини до письма. Опанування рухових навичок відбувається поетапно, потребує тривалого часу і терпіння, тож доцільно це робити під час цікавих ігор. На першому етапі важливо навчити дитину довільно брати й опускати предмети, перекладати їх із руки в руку, складати у певне місце, вибирати, порівнюючи свої рухові зусилля з характеристиками предмета.

Для розвитку рухових умінь батьки можуть використовувати різні побутові предмети: набори замків, перемикачі, телефони, пульт телевізора. За допомогою імітації можна навчати таких дій як вмикання, вимикання або переключення телевізора, комп’ютера, світла тощо.

Важливо навчити дитину самостійно їсти. Цю роботу слід починати з формування навички підносити свою руку до рота; далі слід навчати користуватися ложкою, самостійно їсти, тримати чашку і пити з неї. Для початку бажано використовувати чашки і тарілки, що не б’ються.

Дуже важливо навчити дитину різних дій під час одягання. Спочатку треба навчати дитину розстібати великі ґудзики, потім дрібні. У такій же послідовності слід навчати її зашнуровувати і розшнуровувати черевики.

Навички самообслуговування закріплюють в іграх з лялькою (роздягають, одягають її), і тільки після цього можна переносити дії на саму дитину. Після таких ігор-вправ у дитини виникає прагнення до самостійної діяльності.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу формування, рухів руки тісно пов’я зано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, просторовго орієнтування , координації рухів тощо:

Масаж пальчиків та кистей. Щоденний масаж кисті рук дитини м’якими рухами та розминання кожного пальчика, долоньки, зовнішнього боку кисті, а також передпліччя дуже корисний. Він чудово активізує мовні центри мозку. Крім того, такий масаж позитивно впливає на імунітет, на загальний розвиток дитини, поліпшує контакт із нею.

Ліплення із різних матеріалів (тісто, пластилін, глина). Окрім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців.

Мозаїка. При складанні різноманітних ігор – мозаїк покращується дрібна моторика рук малюка, розвивається кмітливість і творчі здібності.

Ігри – шнурування та Ігри з ґудзиками та намистинками.  Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста – прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук.

Пазли. Яскраві картинки розвивають увагу, кмітливість, зір і дрібну моторику рук.

Катання долонькою дерев’яних і гумових м’ячиків по рівній поверхні. Таке заняття масажує долоні та покращує координацію рухів кисті.

Ігри з прищіпками. Чіпляння прищіпок до картонних кружечків чи інших предметів розвиває дрібну моторику трьох основних пальців руки: великого, вказівного й середнього.

Плескання в долоні тихо і голосно в різному темпі. Можна барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук та столу.

Малювання, розфарбовування, штрихування.

 Вирізання ножицями.

 Ігри з піском, водою.

 Пальчикова гімнастика та  ігри - це інсценування римованих розповідей, казок за допомогою пальчиків. У багатьох іграх необхідна участь обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «вгорі», «внизу», тощо. Для цього рекомендуються такі вправи:

  • • стиснути пальці правої руки в кулак, випрямити;
  • • зігнути пальці одночасно і по черзі;
  • • торкнутися по черзі всіма пальцями великого, з’єднати великий палець з усіма іншими по черзі;
  • • ритмічно постукати кожним пальцем по столу під рахунок «один, один-два, один-два-три»;
  • • звести і розвести пальці, зігнути і розігнути із зусиллям;
  • • багаторазово зігнути і розігнути пальці, легко торкаючись пучкою першого пальця інших.

Формуйте в дитини різні способи утримання предметів (відповідно до їх розмірів, форм, матеріалів).

Розвитку рухів руки потрібно приділяти особливу увагу якомога раніше. Ускладнення завдань, збільшення амплітуди дій і тривалості занять відбувається поступово. Формування цілеспрямованих рухів рук можна починати з найпростіших ігор «Ладусі», «Сорока-білобока» тощо, з виконанням відповідних жестів: вказати пальцем на предмет, напрямок, підкликати пальцем до себе, помахати рукою («до побачення»), погладити рукою по голові («гарний», «гарна»), постукати в двері одним пальцем, кількома напівзігнутими пальцями, постукати по столу одним пальцем (привернути увагу до себе), по черзі кількома пальцями («гра на фортепіано», «дощ іде»).

Якщо дитина недостатньо чітко чи правильно виконує завдання, або не може взагалі з ним упоратися, в жодному разі не можна виявляти своє невдоволення. У цьому випадку потрібно повторити цей рух кілька разів. Лише клопітка робота батьків, підбадьорення в разі невдач, заохочення за найменший успіх, ненав’язлива допомога допоможуть досягти результату.

При формуванні кожної нової схеми рухової дії необхідно вимагати від дитини чіткості виконання, вільного руху, плавності переходу від однієї дії до іншої і цілеспрямованого збільшення або зменшення амплітуди рухів. Слід навчати дітей виокремлювати елементарні рухи у плечових, ліктьових, променево-зап’ястних суглобах, і по можливості, правильно, вільно виконувати їх.

Дуже складно домогтися скоординованого виконання рухів у різних суглобах, що необхідно у предметній діяльності (особливо під час письма). Малечі можна пропонувати перекладати предмети з одного місця на інше, з руки в руку, прокочувати, підкидати і ловити їх. З дітьми старшого дошкільного віку для відпрацьовування цих рухів необхідно робити вправи зі спортивним інвентарем (м’ячами, гантелями, гімнастичними палками, булавами).  

Анонси та оголошення

Error: No articles to display

Сесії селищної ради

Засідання виконавчого комітету

Розпорядження

Селищний бюджет

Регуляторна політика

Публічні закупівлі

Освіта

Культура

Соціальний захист

Центр надання адміністративних послуг

Консультативно-дорадчі органи

Безоплатна правова допомога

Вхід на сайт

Корисні посилання

создание веб сайтов в Коростене