Кожен народ цікавий і неповторний своєю самобутністю. Останніми десятиліттями ЮНЕСКО напрацювало ряд важливих актів, які мають сприяти розвитку різноманіття культур. Зокрема, у 1989 році прийнято Рекомендації щодо збереження традиційної культури і фольклору, у 2001 – Всесвітню Декларацію про культурне різноманіття, а у 2003 році схвалено Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини. Україна була серед тих країн, що підтримали ініціативу ЮНЕСКО та проголосувала за прийняття Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. З приєднанням до Конвенції для України у 2008 році питання дослідження, збереження та популяризації традиційної народної культури набули особливого значення.
«Омочка» – як страва побутує в Старовижівській громаді з давніх давен. В цьому році Обласним науково-методичним центром культури спільно з фахівцями комунального закладу «Центр культури і дозвілля Старовижівської селищної ради» було досліджено і внесено до обласного реєстру «Омочку» («Гомачка», «Вомочка», «Мачанка»)
Її зазвичай у всіх наших селах готують однаково. На сам перед беруть глиняну миску (макітру) та кладуть туди сир. Кисле молоко підігрівають (відтоплюють) так отримують сир, виливають його у рукавець, або на марлю, підвішують та дають добре стекти, пізніше кладуть під камінець. Після того у макітру кладуть сир, куди додають сіль і добре розтираємо маковертиком (товкачем), щоб не було грудочок, від чого і залежить смак «омачки». Потім додають збирану сметану та ще раз ретельно перемішують. Консистенцію страви кожен робить для себе, густішу – додай сир, рідшу – додай сметани. Споживали «Омочку», вмочуючи в неї шматки хліба чи перепічки або подавали як присмак до вареної картоплі.
Носіями елемента є жінки різного віку, молодь, які безпосередньо присутні при приготуванні страви, котрі мешкають в селах та селищах. Вікових та соціальних обмежень немає. Вікова категорія від 10 до 90 років, середній вік носіїв – 30-65 років. Старші люди передають свої знання під час приготування страви.
